До міжнародної спільноти




Дипломатичні місії іноземних держав

Парламентська Асамблея Ради Європи

Засоби масової інформації

Адміністрація Президента України

Шановні панове!

Українська Радянська Соціалістична Республіка, керуючись положеннями Декларації Верховної Ради УРСР від 16.07.1990р. «Про державний суверенітет України», приєдналась до Ради Європи 9 листопада 1995 року. При вступі Українська Радянська Соціалістична Республіка зобов'язалась дотримуватись своїх загальних обов'язків згідно зі Статутом Ради Європи : плюралістичної демократії, верховенства права та захисту прав людини і основних свобод усіх осіб під її юрисдикцією.

15.07.1997 року самоутворена самостійна українська держава - Україна, а не унітарна Республіка Україна, передбачена положеннями розділу 2 ст.2 та розділу 1 ст.5 Конституції України, ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування, створивши останнім передумови для запровадження в систему керування державою європейських принципів організації публічної влади.

06.07.1999 року самоутворена самостійна українська держава - Україна, замість передбаченої положеннями розділу 2 ст.2 та розділу 1 ст.5 Конституції України унітарної Республіки України, ратифікувала Оргунську конвенцію, взявши па себе гарантії по забезпеченні прав громадськості в управлінні державними справами. Особливо ми наголошуємо на анонсованому зобов'язанні захисту прав і основних свобод громадян корінною народу УРСР.

На жаль, свої зобов'язання самоутворена самостійна українська держава - Україна, яка незаконно існує після 23.08.1991р. у відсутність письмових доказів її створення юридичною особою публічного права УРСР та у відсутність письмових доказів її правонаступності УРСР, не виконує самостійно взяті на себе міжнародні зобов»язання.

Остання грубо порушує права громадян УРСР, які є корінним народом України, в частині створення йому штучних перешкод в провадженні на державній території УРСР положень підрозділів 1,2 та 3 Розділу 1 «Самовизначення української нації» Декларації Верховної Ради УРСР від 16.07.1990р. «Про державний суверенітет України», якими на державній території УРСР встановлена тільки національна державність корінного народу УРСР.

Прикладом цього є факти знищення саме нелегітимними державними органами виконавчої влади самоутвореної самостійної української держави - Україна, яка жодного відношення не має до унітарної Республіки України, встановленої положеннями розділу 2 ст.2 та розділу 1 ст.5 Конституції України, системних представницьких органів місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення, створених ще за часів УРСР.

Тим більше сьогодні у самоутвореній самостійній українській державі - Україна більшість керівних посад, всупереч положенням підрозділів 1,2 та 3 Розділу 1 «Самовизначення української нації» Декларації Верховної Ради УРСР від 16.07.1990р. «Про державний суверенітет України», незаконно зайнято вихідцями з національних меншин України.

Останнє грубо порушує основи конституційного ладу унітарної Республіки Україна  в частині її національної державності, де прикладом цього є потурання конституційних прав територіальних громад Соснівського та Придніпровського районів у місті Черкаси з районним поділенням, фактами незаконної ліквідації належних їм представницьких органів місцевого самоврядування шляхом узурпації влади корінного народу України, встановленої положеннями ст.5 Конституції України не тільки за рішенням самоутворених незаконних представницьких органів місцевого самоврядування, які нікого не представляють у місті Черкаси з районним поділенням та яких ніколи не створювалось у спосіб, встановлений положеннями 2-го речення розділу 1 ст.143 Конституції України, тим більше у спосіб, встановлений положеннями розділу 2 п.З ст.81 «Види юридичних осіб» ЦК України, а і з допомогою незаконних судових рішень таких органів судової влади, які жодного відношення не мають до державних органів судової влади УРСР, а тим більше унітарної Республіки України, встановленої положеннями розділу 2 ст.2 та розділу 1 ст.5 Конституції України.

Це при тому, що вищенаведене відбувається, незважаючи на положення Декларації Верховної Ради УРСР від 16.07.1990р. «Про державний суверенітет України», яка є основою для законів унітарної Республіки України та її Конституції України  в редакції, прийнятій 28.06.1996р.

Вищенаведене повністю доводиться наступним:

 

22.12.1973  р. Указом Президії Верховної ради УРСР у м. Черкаси були утворені два райони - Придніпровський та Соснівський з статусом самостійних територіальних національно - адміністративних одиниць.

13.01.1974  р. на виконання цього Указу Президії ВР УРСР відбулися вибори депутатів до районних рад Придніпровського та Соснівського районів.

12.07.2005р. Черкаська міська рада винесла рішення № 8 - 436 від 12.07.2005р. «Про не утворення Соснівської та Придніпровської районних у м. 1Іеркаси рад».

13.02.2007р. Соснівський районний суд м.Черкаси по справі № 2а-4/2007 розглянув позов територіальної громади Соснівського району та Соснівської районної Ради до Черкаської міської Ради, та своєю Постановою визнав не чинним Рішення Черкаської місьради № 8 - 436 від 12.07.2005р. «Про не утворення районних ( Соснівської та Придніпровської) у м.Черкаси рад».

15.01.2008р. Київський апеляційний адміністративний суд відмовив Черкаській міській раді та Черкаському міському голові Одаричу С.О. в апеляційній скарзі та своєю Ухвалою залишив в силі постанову Соснівського районного суду по справі № 2а-4/2007.

23.12.2008р. Вищий адміністративний суд України, відмовив Черкаській міській раді та Черкаському міському голові Одаричу С.О. в касаційній скарзі та своєю Ухвалою залишив в силі Ухвалу від 15.01.2008 року Київського апеляційного адміністративного суду та постанову від 13.02.2007р. Соснівського районного суду по справі № 2а-4/2007.

Вищевказані рішення судів в силі до цього часу.

19.11.2009р Черкаська міська рада, шляхом закінченого злочину, встановлений ст.382 «Невиконання судового рішення» Кримінального кодексу України, діючи всупереч вищевказаним судовим рішенням по справі № 2а-4/2007, вдруге прийняла подібне попередньому незаконне Рішення ЧМР № 5-226 «Про не утворення районних у місті Черкаси рад».

25.05.2010 р. Соснівський районний суд м.Черкаси своєю Постановою вдруге визнав не чинним, подібне попередньому, рішення Черкаської міської ради № 5-226 «Про не утворення районних у місті Черкаси рад», від 19.11.2009р.

19.10.2010р. Київський апеляційний адміністративний суд вдруге відмовив Черкаській міській , в подібній, ще попередній по справі № 2а-4/2007, апеляційній скарзі на Постанову від 25.05.2010р. Соснівського районного суду м.Черкаси та останню залишено в силі.

6.07.2011р.,  не зважаючи на вищенаведені факти та їх обставини, Вищий адміністративний суд України (надалі - ВАСУ), своєю постановою вже задоволив касаційну скаргу сторони відповідача - Черкаської міської ради, та з цього приводу скасував постанову Соснівського районного суду від 25.05.2010р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010р. по справі № 2а-2347/09/2316, якими попередньо було задоволено адміністративний позов територіальної громади Соснівського району та Соснівської районної ради «Про визнання неправомірним Рішення ЧМР № 5-226 від 19.11.2009р «Про не утворення районних у місті Черкаси рад»..

13.07.2011р. ВАСУ надіслав в адреси процесуальних сторін по справі № К- 33230/10 належно завірену на 7 сторінках копію своєї Постанови від 6.07.2011р. наступного змісту:

- « Враховуючі викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами вірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права та надана правильна правова оцінка встановленим у справі обставинам.

Доводи касаційної скарги не дають правових підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст..225-229 Кодексу адміністративного судочинства України, як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі». Але резолютивну частину виклав наступного змісту: «Касаційну скаргу Черкаської міської ради задовольнити».

21.07.2011р. територіальна громада Придніпровського району, порівнюючи завіреної належним чином письмовий текст копії Постанови від 6.07.2011р. по справі № К- 33230/10, отриманої з канцелярії ВАСУ, з його електронним текстом в єдиному державному реєстрі

судових рішень України, виявила, що  текст Постанови ВАСУ від 6.07.2011р. по справі № К- 33230/10 в державному реєстрі  має інший зміст та виконано лише на 3 сторінках.

Вищенаведеним доводиться, що «розгляд» ВАСУ датою 6.07.2011р. по справі № К-33230/10 касаційної скарги Черкаського міського голови Одарича С.О. на Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року не мав нічого спільного з процесом її розгляду, встановленим положеннями Глави 2 « Касаційне провадження» КАСУ.

Вищенаведені факти та письмові докази, належні самому ВАСУ у матеріалах справи № К- 33230/10, письмовими доказами викривають колегію суддів ВАСУ, у складі: Гордійчука М.П., Гончар Л.Я., Конюшки К.В., Сіроша МЛІ., Харченка В.В. та секретаря судового засідання Сухину Л.М., у колективному акті закінченого злочину, встановлений ст.364-3 «Зловживання владою або службовим становищем», ст.366-2 «Службове підроблення», та ст. 375-2 «Постановлений суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» КК України.

Ці факти є підтвердженням того, що вищевказаний злочин у справі № К- 33230/10 був корупційною послугою суддів ВАСУ особі касатора - Черкаській міській раді, - такій процесуальній стороні по справі, якої взагалі не утворюється у містах з районним поділенням унітарної Республіки України , та якої не існує у місті Черкаси з районним поділенням, з підстав її не утворення до 16.07.1990р., - ще за часів УРСР , та її не утворення після 28.06.1996р. у спосіб, встановлений розділом 1 ст. 143 Конституції України вже в Унітарній Республіці України. Перешкодою для створення Черкаської міської Ради у місті Черкаси районним поділенням є відсутність до цього часу письмових доказів перетворення первинних суб»єктів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст в районах та районів у містах з районним поділенням УРСР в тотожні первинні суб»єкти місцевого самоврядування унітарної Республіки України.

Підробка тексту Постанови ВАСУ з одного і того ж питання, одної і тої ж дати, одного і того ж складу колегії суддів та по одній справі, викриває колегію суддів ВАСУ ще в одному , тяжкому злочині, встановлений положенням ст. 375-2 «Пвстановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови», ст. 111 «Державна зрада» та ст.396 «Приховування злочину» Кримінального кодексу України, шляхом замаху на злочин, встановлений ст.109 « Дії спрямовані на захоплення державної влади» КК України, у місті Черкаси з районним поділенням, зробленого в інтересах незаконного Касатора в особі Черкаської міської ради та її незаконного міського «голови» Одарича С.О.

Незаконність особи Касатора, якого без довіреності представляє гр. Одарич С.О., та неутворення у місті Черкаси юридичних осіб публічного права унітарної Республіки України, з назвами: 1) територіальна громада міста Черкаси, 2) Черкаська міська рада, 3) Виконавчий комітет Черкаської міської ради, доводиться відсутністю у касатора письмових доказів, встановлених законом, з отримання Одаричем С.О.  в період з 5.11.2006р. до 6.07.2011р.  заробітної плати на посадах: 1) голови територіальної громади міста Черкаси, 2) голови Черкаської міської ради та 3) голови виконавчого комітету Черкаської міської Ради.

Останнє викликано відсутністю письмових доказів створення останніх у спосіб, встановлений 2-м реченням розділу 1 ст.143 Конституції України, тим більше, відсутністю доказів їх створення юридичними особами публічного права унітарної Республіки України у спосіб, встановлений положеннями розділу 2 п.З ст.81 «Види юридичних осіб» ЦК України.

Тому такий незаконний та незадовільний стан існування вище перелічених «організацій», тим більше з назвою Черкаська міська рада, є перешкодою Управлінню Державного казначейства у місті Черкаси для відкриття їй казначейських рахунків, та іншим, подібним їй, виконавчим «органам» місцевого самоврядування.

Останнє повністю доводиться листом № 2331 - 03-01 від 22.05.2009р. Головного управління юстиції у Черкаській області, у якому дослівно зазначено,

- «...що міська територіальна Черкаська громада на території Черкаської області не зареєстрована».

Відсутність юридичної легалізації Черкаської міської ради у місті Черкаси також ще раз підтверджується Протестом Прокурора міста № 07/1-1172 вих.09 від 27.05.2009р., яким, за результатами прокурорської перевірки доказів створення Черкаської міської Ради, встановлено, що «... Статут територіальної громади міста Черкаси відсутній.».

Відсутність доказів створення Черкаської міської ради та її незаконне існування у

відсутність ознак юридичної особи публічного права унітарної Республіки України, також підтверджується витягом з листа № 1408/19-01-13 від 1.10.2009р. Управління Держказначейства у м.Черкаси, де зазначено:

-    « Станом на 01.10.2009р. Черкаська міська рада та виконавчий комітет Черкаської міської ради не включені на відповідний бюджетний період до мережі установ та організацій, які отримують кошти з місцевого бюджету в 2009 році і рахунки цими установами в управлінні Держказначейства у м. Черкаси ГУДКУ у Черкаській області не відкривалися.»

Тим більше ще раз листом № 1306 /20-02-20 від 16.06.2011р. Управління Держказначейства України у м.Черкаси зазначило:

-     « Станом на 15.06.2011р. Черкаська міська рада та виконавчий комітет Черкаської міської ради не включені на відповідний бюджетний період до мережі установ та організацій, які отримують кошти з місцевого бюджету в 2011 році і рахунки цими установами в управлінні Державного казначейства у м. Черкаси ГУДКУ у Черкаській області не відкриватися.»

З урахуванням факту, що вищевказані письмові докази були відомі колегії суддів ВАСу по справі № по справі № К-33230/10, останнім повністю доводиться наступне :

Фактом одночасного та незаконного виготовлення датою 6.07.2011р. по одній і тій же справі № К-33230/10  двох різних неправосудних постанов ВАСУ від 6.07.2011р. та незаконного публічного поширення на державній території унітарної Республіки України тільки однієї з двох Постанов, колегія суддів ВАСУ у складі Гордійчука М.П., Гончар Л.Я., Конюшки К.В., Сіроша М.В., Харченка В.В. та секретаря судового засідання Сухини А.М., викривається по двох різних епізодах закінченого злочину, - 1-й епізод, встановлений ст.382 «Невиконання судового рішення» КК України, який звільняється від доказування в суді, Ухвалою ВАСУ від 23.12.2008р. по справі № К 2610/08, яка в силі до цього часу, та 2-й епізод, встановлений ст.364-3 «Зловживання владою та службовим становищем» та ст. 375-2 «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» КК України.

Вищенаведеним доводиться, що 6.07.2011р колегія суддів ВАСУ по справі № К-33230/10 свідомо та незаконно діяла в інтересах такої особи «касатора» - Черкаської міської ради та її голови - Одарича С.О., який незаконно діяв від імені та за документами неутворених у місті Черкаси  юридичних осіб публічного права унітарної Республіки України з назвами :

а)    територіальна громада міста Черкаси;

б)    Черкаська міська Рада;

в)    виконавчий комітет Черкаської міської Ради',

г)     Черкаська міська територіально виборча комісія;

Таким чином 6.07.2011р. колегія суддів ВАСУ по справі № К-33230/10 двічі, шляхом закінченого злочину, встановленого ст. 375-2 «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» КК України, грубим порушенням розділу 3 ст.22 Конституції України, намагалась штучно обмежити основні права первинних суб»єктів місцевого самоврядування Соснівського та Придніпровського районів, встановлених положеннями ст. 140, ст.141, ст.142, ст. 143, ст. 144, ст. 145 Конституції України та Ухвалою ВАСУ від 23.12.2008р. по справі № К 2610/08.

6.07.2011р., колегія суддів ВАСУ по справі № К-33230/10 двічі, закінченим злочином, встановленим ст. 375-2 «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» Кримінального кодексу України та грубим порушенням положень розділу 3 ст.22 Конституції України, намагалась зруйнувати шість основних принципів місцевого самоврядування, встановлених тільки для первинних суб»єктів місцевого самоврядування унітарної Республіки України, створених у містах з районним поділенням ще часів УРСР, про які мова ведеться в положеннях ст. 140, ст.141, ст.142, ст. 143, ст. 144, ст.145. Конституції України та в Ухвалі ВАСУ від 23.12. 2008р. по справі № К 2610/08, якими встановлено наступне :

1)                               система        органів місцевого самоврядування має бути узгоджена  із системою адміністративно територіальних одиниць»;

2)                               райони          у місті є складовою системи адміністративно - територіального устрою України, а система місцевого самоврядування в своїй основі визначається адміністративно - територіальним устроєм України ;

1)   утворення адміністративно територіальних одиниць ( включаючи райони в містах) завжди тягне за собою заснування відповідних органів влади, які наділенні повноваженнями здійснювати представницькі функції відповідних територіальних громад ;

2)    у випадку запровадження районного поділу в місті, жителі відповідного району повинні мати право на місцеве самоврядування та на обрання відповідних органів самоврядування ;

3)   конституційні права первинних суб»єктів місцевого самоврядування - територіальних громад сіл, селищ, міст в районах та районів у містах з районним поділенням, не доводяться в суді, тому не руйнуються в судовому порядку.

4)   конституційні права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

6.07.2011р.. колегія суддів ВАСУ по справі № К- 33230/10 , у відсутність у матеріалах

касаційного провадження ВАСУ по справі № К-33230/10 письмових доказів касатора- Черкаської міської ради та її голови Одарича С.О., про скасування : 1) Постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 лютого 2007 року, 2) ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2008 року та 3) Ухвали ВАСУ від 23.12.2008р. по справі № 2а-4/2007 «Про визнання недійсним рішення Черкаської міської ради № 8-436 від 12.07.2005р. «Про не утворення районних рад ( Соснівської та Придніпровської ) у місті Черкаси рад», двічі, шляхом закінченого злочину, встановлений ст. 375-2 «Пвстановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» КК України, та шляхом замаху на злочин, встановлений ст.396 «Приховування злочину» КК України, незаконно виготовила дві різні за текстом Постанови ВАСУ, де письмовий примірник однієї з таких Постанов ВАСУ, було направлено в адресу позивача, а примірник іншої Постанови ВАСУ, в електронному вигляді, в інтересах незаконного касатора Черкаської міської ради та її міського голови Одарича С.О., було незаконно виставлено в Єдиному державному реєстрі судових рішень України.

Вказані факти стали вагомою підставою територіальним громадам Соснівського та Придніпровського районів у місті Черкаси з районним поділенням звертатись до міжнародної спільноти з заявою про те, щоб останньою викрити саме існування незаконних судів самоутвореної самостійної української держави - Україна, які, її діюча влада, незаконно використовує для знищення у містах з районним поділенням системних органів місцевого самоврядування, створених ще за часів УРСР - районних рад та органів самоорганізації населення районів, створених відповідно до положень 2-го речення розділу 1 ст.143 Конституції України та положень ЗУ «Про місцеве самоврядування» жителями територіальних громад корінного народу України з правами первинних суб»єктів місцевого самоврядування районів у містах з районним поділенням ще часів УРСР.

Окремо треба відзначити, що існуюча Верховна Рада України  до цього часу, після дати 23.08.1991р., не має письмових доказів її створення, тим більше за видом юридичної особи публічного права УРСР до дати 1.01.2004р.

Більше тугого, не має письмових доказів з призначення, а тим більше проведення на державній території УРСР в період з 23.08.1991р. по 5.12.1991р. перших  виборів своїх народних депутатів України та виборів свого першого Президента України - Кравчука Л.М.,

Неможливість останнього документально доводиться Законом УРСР «Про громадянство УРСР»,  який діє ще до цього часу, у відсутність письмових доказів не тільки його припинення а і припинення Верховної Ради УРСР на державній території УРСР, а тим більше її членства в Раді ООН.

Тому вищенаведені факти змушують територіальні громади Соснівського та Придніпров­ського районів у місті Черкаси звертатись на адресу гаранта Конституції України - Президента України, та спеціальним дорученням, встановленим положеннями ст.173 ЦК України,  створити йому обов»язок для початку припинити юридичну особу невідомого виду та невідомої держави з назвою - Вищий адміністративний суд України, з підстав незаконної діяльності його суддів та з підстав незаконного існування вказаного суду на державній території УРСР  у відсутність ознак юридичної особи публічного права унітарної Республіки України.

Останнє підтверджується відсутністю у ВАСУ та у його суддів письмових доказів створення ВАСУ, встановлених положеннями розділом 3 п.2 ст.81 «Види юридичних осіб», п.1 та п 2 ст. 93 «Місцезнаходження юридичної особи», п.З ст.90 «Найменування юридичної особи», п.1 ст. 89 «Державна реєстрація юридичної особи», п.4 ст.91 «Цивільна правоздатність юридичної особи»

та п.1 ст.92 «Цивільна дієздатність юридичної особи» ЦК України.

Тим більше відсутністю у ВАСУ законодавчого акту Верховної Ради України, яким було б встановлено порядок застосування у назвах державних органів судової влади самостійної української держави  України її скороченої назви - Україна.


Зазначені обставини змушують територіальні громади Соснівського та Придніпровського районів у місті Черкаси з районним поділенням, керуючись положеннями розділу 1 «Самовизначення української нації», розділом V «Територіальне верховенство» та положеннями передостаннього речення Декларації Верховної Ради УРСР «Про державний суверенітет України » від 16.07.1990р.; положеннями розділу 2 ст.5 , розділу 1 ст. 141, 1-м та 2-м речення розділу 1 ст.143 Конституції України, та положеннями п.5 ст.6 «Територіальні громади» ЗУ «Про місцеве самоврядування», створювати комітети з надзвичайними повноваженнями з питання захисту національної державності та національної власності територіальних громад корінного народу УРСР.

Неодноразові звернення до Президента України з вищевказаних питань  залишились без відповідного реагування і повністю вже себе вичерпали, тому первинні суб»єкти місцевого самоврядування сіл, селищ міст в районах та районів у містах з районним поділенням УРСР, за фактом не створення до цього часу головної юридичної особи публічного права з назвою держави - унітарна Республіка України, вимушені, керуючись положеннями 1-го речення розділу 1 ст.143 Конституції України, перейти до безпосереднього управління своїми адміністративними територіями.

Оскільки розвиток подій набуває загрозливого системного характеру, так як ставить вказані територіальні громади корінного народу УРСР (України) у необхідність створення надзвичайних комітетів та надання існуючому Президенту України спеціальних доручень для ліквідації захоплення системних державних органів влади народу України, встановленої положеннями розділу 2 ст.5 та ст.7 Конституції України в межах національно - адміністративних територіальних одиниць Соснівського та Придніпровського районів міста Черкаси, це змушує територіальні громади Соснівського та Придніпровського районів міста Черкаси з районним поділенням  звертатись до міжнародних організацій, щоб останні під свій нагляд взяли розвиток подій з дотримання Гарантом Конституції України - діючим Президентом України, своїх зобов»язань, встановлених Конституцією {унітарної Республіки) України, прийнятої датою 28.06.1996р., волевиявленням народних депутатів України, ще до цього часу не створеної Верховної Ради України.

Крім того, нелегітимність «існуючої» Верховної Ради України повністю доводиться Рішенням Конституційного суду України від 30.09.2010р.,  яким, відповідно до положень ст.37 Конституції України, було скасовано політичну реформу, а з нею і саме існування незаконних народних депутатів України від політичних партій, так як положеннями ст.71, ст.76, розділу 1 ст. 103 та розділу 1 ст. 141 Конституції України, встановлено, що всі види виборів в Україні є рівними, - лише мажоритарними.

Більше того, нелегітимність діючої Верховної Ради України  повністю доводиться існуванням у ній замість 225 -ти народних депутатів України від політичних партій, встановлених положеннями ЗУ «Про вибори народних депутатів України»,  незаконним існуванням 450 -ти народних депутатів України, від політичних партій.

Тому існування 450 -ти народних депутатів України, від політичних партій у Верховній Раді України звільняє від доказування незаконне створення останніх, шляхом закінченого злочину, встановлений ст. 157-3 «Перешкоджання здійснення виборчого прав» КК України, - у відсутність проведення виборів народних депутатів України за індивідуальними національними ознаками їх належності до корінного народу України та викриває останніх у закінченому злочині, встановлений ст.109 «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади» КК України, шляхом замаху на злочин, встановлений ст.111 «Державна зрада» КК України, зробленого в інтересах національних меншин України, які мають свої національні держави, свою національну державність та національну економіку.

З цих підстав є необхідність постійного моніторингу ситуації з дотримання прав територіальних громад унітарній Республіці Україна, які існують у межах своїх національних адміністративно - територіальних одиниць, пов»язаних саме з діяльністю судової системи такої «держави Україна» до створення якої датою 24.08.1991р. громадяни УРСР не мають жодного відношення.

Останнє документально доводиться нормативними документами Президії Верховної Ради УРСР від 24.08.1991р., Декларацією Верховної Ради УРСР «Про державний суверенітет України » від 16.07.1990р. та фотознімком в газеті Кабінету міністрів України «Урядовий кур»єр» № 38-39 (43-44) за грудень 1991р.  з фотографією голови Президії Верховної Ради УРСР Кравчука Л.М.

На цій фотографії Кравчук Л.М., датою 5.12.1991р., будучі громадянином УРСР та головою Верховної Ради УРСР, не зважаючи на відсутність існування на державній території УРСР громадянства України, на відсутність існування жодного з її виборців, на відсутність письмових доказів публічного призначення виборів Президента України та їх проведення, клянеться вірності народу невідомої держави Україна, де незаперечним доказом цього, у його руках, замість примірника 

Конституції УРСР, навпаки, знаходиться примірник Конституції України, (???) , якої на вказану дату ще не існувало на державній території УРСР, та яку було прийнято тільки датою 28.06.1996р. рішенням  до цього часу ще не створеної Верховної Ради України.

Зазначимо, що існування вищевказаних письмових доказів державної зради 450-ти народних депутатів УРСР датою 24.08.1991р., призвела до руйнування збройних сил УРСР , промисловості та економіки УРСР, що, у свою чергу, створило загрозу національній державності корінного народу УРСР, та загрозу самого існування його національних адміністративно територіальних одиниць, де саме такий розвиток подій є небезпечним, так як несе хаос, міжнаціональне протистояння  та несе небезпеку соціального вибуху .

Для нас також є важливим, щоб міжнародна спільнота, уряди демократичних країн та ПАРЕ звернули особливу увагу на подальшу долю авторів цього звернення.

 

З повагою,
Голова територіальної громади Придніпровського району у м. Черкаси С. Сурай
Голова територіальної громади Соснівського району у м. Черкаси В. Миколенко

 

 

 

 


 



Создан 17 авг 2011



  Комментарии       
Всего 1, последний 6 лет назад
gurtozhitok 17 авг 2011 ответить
Не думаємо, що все це можна просто проігнорувати.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
счетчик посещений